Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Коментар:

1. Об'єктивне, аргументоване на підставі закону вирішення справ, що належать до компетенції господарського суду й стосуються діяльності різноманітних галузей та сфер діяльності, потребують знань, які виходять за межі тих, якими повинні володіти судді таких судів. Тому законодавець визначив у ч. 1 коментованої статті можливість призначення експертизи.

Експертиза — це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" не може розглядатись як судова експертиза дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатися на нього в обгрунтування рішення не можна.

Отже, головним призначенням експертизи у господарському судочинстві є якісна оцінка фахівцем (фахівцями) з урахуванням вимог законодавства обставин справи, усвідомлення та оцінка яких виходять за межі обов'язкових знань суддів господарського суду. Такими знаннями є спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Слід зазначити, що чітко встановленого кола обставин, коли має бути призначена експертиза, у нашому законодавстві немає. Це пов'язано з тим, що в останні роки процес збільшення спеціальних знань, якими не повинні володіти судді господарських судів відповідно до їх кваліфікаційних вимог, розвивається у геометричній прогресії, тому чітко визначити коло тих питань, для вирішення яких в господарському судочинстві слід залучати експертів, навряд чи можливо. Тому господарський суд за своєї ініціативою може призначати експертизу.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті учасникам судового процесу надане право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Отож вирішення питання щодо необхідності призначення експертизи у справі є прерогативою суду, причому він визначає також кількість питань, що має розв'язати експерт, та їх зміст.

3. Відповідно до ч. З коментованої статті проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі — судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.

Коло експертних установ, яким може бути доручено проведення відповідної експертизи, є досить широким. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Пункт 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5) визначає, що основними видами експертиз, які проводяться в експертних установах, є: криміналістична; ґрунтознавча; біологічна; інженерно-технічна; авто-технічна; транспортно-трасологічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; бухгалтерська; товарознавча, зокрема авто-товарознавча; комп'ютерної техніки та програмних продуктів; психологічна.

Найчастіше господарські суди звертаються за товарознавчою та бухгалтерською експертизою.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах проводяться співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності, а також позаштатними працівниками цих установ. Комплектування складу позаштатних працівників та встановлення порядку їхньої діяльності покладається на керівника експертної установи.

У статті 7 Закону України "Про судову експертизу" немає згадки про те, що судову авто-товарознавчу експертизу транспортних засобів також здійснюють тільки державні спеціалізовані установи. При розгляді тієї чи іншої справи суд може не обмежуватися визначенням як експертних тих закладів, які визначені у ст. 7 Закону України "Про судову експертизу". Тому він має право звернутися до: а) спеціалізованих державних органів, положеннями про які визначено їх право давати компетентні висновки; б) фахівців у тій чи іншій галузі знань, які визначені як експерти; в) фахівців, що одноразово виконують обов'язки експертів.

Для складення висновку експертом суд повинен чітко поставити питання перед ним, а також підготувати необхідні матеріали. При цьому суд повинен керуватися встановленими вимогами щодо якості, кількості та оформлення матеріалів (письмових, речових та інших, що підлягають експертизі). Такі вимоги містяться, наприклад, у загальному вигляді в інструкції, яка встановлює, що до експертної установи слід надсилати: постанову (ухвалу) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження (у разі потреби зі зразками для порівняльного дослідження, протоколами вилучення речових доказів, схемами тощо).

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи, надається у науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних експертних установах Міністерства юстиції України.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу); назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, поставлені експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі переліки, які є в матеріалах справи; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

4. Частиною 4 коментованої статті встановлено положення, відповідно до якого сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту у порядку та з підстав, зазначених у частинах 5, 6 ст. 31 цього Кодексу. Господарський суд, розглядаючи заявлений відвід, повинен виходити з того, що відвід може бути заявлено, як правило, до початку експертизи.

Експерт відповідно до п. З ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" зобов'язаний заявити самовідвід з передбачених законом підстав, які виключають його участь у справі. Такі підстави передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 31 цього Кодексу.

У випадках, зазначених у ч. 5 ст. 31, експерт має право відмовитись від дачі висновку. Така відмова не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 385 КК України.